Енергетика потребує окремих лімітів у державній програмі страхування воєнних ризиків
Державна програма компенсації вартості страхування від воєнних ризиків запрацювала з початку 2026 року і встигла показати перші результати. Попит на неї поступово зростає, хоча для енергетичного сектору чинна конструкція лишається завузькою, адже створювали її як універсальний інструмент для бізнесу загалом.
Перші пів року роботи
За даними Міністерства економіки та довкілля України станом на липень 2026 року бізнес отримав погодження за 139 заявами щодо пошкодженого або знищеного майна та подав 63 заявки на компенсацію страхових премій. Загальний обсяг страхового покриття за ними становить 7,9 млрд грн, потенційний обсяг державної компенсації 94,22 млн грн. У травні перші чотири компанії отримали компенсації на 6,8 млн грн, і середня вартість страхування для них знизилася з 4,24% до 1,19%. Кількість заяв на компенсацію премій за чотири місяці зросла втричі, з 21 наприкінці березня до 63 у липні.
Секторальної статистики, яка показувала б окремо кількість заяв від енергетичних компаній, у публічному доступі немає.
Чому енергетичні активи випадають з логіки програми
Енергетична інфраструктура залишається однією з ключових цілей російських атак, а вартість окремих об'єктів генерації, мережевого обладнання чи нових інвестиційних проєктів вимірюється сотнями мільйонів або мільярдами гривень.
«Страхування воєнних ризиків для енергетичного сектору це не лише питання компенсації можливих фізичних збитків, а й одна з передумов для залучення нового приватного та боргового фінансування», — зазначає експертка із зелених політик Офісу зеленого переходу Альона Корогод.
Інвестор або банк, який фінансує будівництво енергетичного об'єкта в Україні, змушений враховувати ризик його пошкодження чи знищення внаслідок бойових дій. Без достатнього страхового покриття цей ризик суттєво збільшує вартість капіталу, а подекуди взагалі стає перешкодою для інвестиційного рішення.
Що варто змінити
Насамперед ідеться про граничні суми компенсації. Зараз максимальна компенсація страхової премії становить 3 млн грн на одного суб'єкта господарювання протягом календарного року, а держава компенсує частину вартості страхування понад 1% страхового тарифу. Малому та середньому бізнесу така підтримка відчутна, проте для великих об'єктів генерації, систем накопичення енергії чи підстанцій абсолютний ліміт у 3 млн грн покриває незначну частину вартості страхування. Для енергетики доцільно запровадити окремі, вищі ліміти або прив'язати максимальну компенсацію до страхової суми чи обсягу інвестицій у проєкт.
Другим кроком міг би стати окремий механізм для стратегічних енергетичних інвестицій, передусім для нової розподіленої генерації, відновлюваних джерел енергії, газової генерації та систем накопичення енергії. Для таких об'єктів страхування воєнних ризиків фактично стає одним з елементів bankability проєкту, адже без достатнього покриття ризиків інвестору складніше залучити банківське фінансування, а кредитору погодитися фінансувати актив у країні, де триває війна.
Український бюджет не здатен самостійно взяти на себе весь обсяг воєнних ризиків великих енергетичних активів. Тому державна програма могла б працювати як перший рівень покриття, а більші ризики переходили б до міжнародних страхових і перестрахових компаній та міжнародних фінансових інституцій. Така модель збільшила б доступні ліміти без потреби покривати весь потенційний збиток коштом бюджету.
Окрема логіка потрібна для нових інвестицій, адже страхування захищає наявні активи і водночас створює умови, за яких в Україні взагалі з'являються нові енергетичні потужності.
«Для нових проєктів, які підвищують стійкість енергосистеми, можна було б передбачити довший горизонт підтримки та можливість отримати попереднє підтвердження доступності страхового покриття ще на етапі структурування фінансування», — пояснює Альона Корогод.
Що дасть розширення
Розширення програми, найімовірніше, потягне за собою зростання попиту з боку енергетичних компаній, особливо якщо її адаптують не тільки під потреби малого та середнього бізнесу. Вищі ліміти для капіталомістких проєктів, ширше страхове покриття та доступ до міжнародного перестрахування зробили б програму значно привабливішою для компаній, які інвестують у нову генерацію, відновлювані джерела, системи накопичення енергії та іншу енергетичну інфраструктуру. Ефект був би подвійним, оскільки зростає і кількість застрахованих енергетичних активів, і шанси розблокувати нові приватні інвестиції в енергетику.
Офіс зеленого переходу є незалежним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві економіки України, який допомагає впроваджувати реформи у сфері зеленого переходу, енергетичної та кліматичної політики України. Офіс зеленого переходу здійснює свою діяльність за фінансової підтримки Агенції Великої Британії з міжнародного розвитку та імплементується ГО «ДІКСІ ГРУП».
Опубліковано